Протягом останніх років серед частини молоді поширилась «крутюча звичка» під час користування таким звичайним, на перший погляд, пристроєм, як «парковий диван», або простіше - лавочка зі спинкою.

  Чи то відсутність загальної культури поведінки, чи ностальгія за не таким вже й далеким нашим минулим, коли для сидіння викорустовували виключно пеньки, стовбури та гілки повалених дерев, викликає у декого нестримне бажання негайно позбутися такого елементу «паркового дивану», як спинка. Невже це і є «вершина крутизни»: видратись на «спинку» лавочки і водночас брудними ногами залишити про себе згадку на її сидінні?

  Спостерігаючи за спробами декого «самоствердитися», пригадуються рядки з пісні Володимира Висоцького «Пєрєсєлєніє душ», якось самі по собі виникають асоціації з курками на сідалі. Мабуть, дійсно, останнім часом ми дуже багато почали вживати у їжу курячих стегенець, бо у деяких представників homo sapi ens з’явилися відверті курячі нахили і їх потягло «на жердину».