Вересень. Осінь. Ночі стають прохолодними і щодоби довшають. І з настанням темряви Люботин поринає у темряву. І хто не встиг дістатися дому засвітло, в темну пору доби пробирається люботинськими вулицями навпомацки, використовуючи різні ліхтарі. І всі перехожі дуже раділи, коли біля контори ОРСу з’явився на стовпі ліхтар - один аж на кілометр відстані. Та й цьому ми були раді. Можливо, комусь не сподобалося «море світла», а може у хазяйстві знадобилося аж два метри електричного дроту, а він отут висить, очі муляє - нам це невідомо. Та вранці перехожі стали свідками того, що лампочка на стовпі горить завдяки тому, що проводи з’єднались між собою, коли обривали дріт.   Звичайно, комунальна служба міста незабаром все відремонтує. Але питання в іншому - невже у нас настільки добре вночі освітлені вулиці, що ми можемо дозволити собі зіпсувати ліхтар? Невже краще ходити навпомацки? Давайте берегти хоч те, що маємо.